Основними напрямами роботи педагогів з батьками щодо форму­вання

у дітей безпечної поведінки в довкіллі можуть стати:

• інформація батьків про правила особистої безпеки та правила по­ведінки в різних екстремальних ситуаціях; інформація про створення максимально небезпечних умов перебування дитини вдома, на подвір'ї, на відпочинку тощо;

• ознайомлення батьків з роботою ЗДО у цьому напрямі, з наслідками навчання та виховання дітей;

• залучення батьків до освітнього процесу;

• вивчення та пропаганда кращого досвіду сімейного виховання із зазначеної проблеми.

Отже, проведення роботи з питань БЖД у комплексі сформує у маленьких громадян уміння бачити небезпеку, свідомо підходити до питання особистості безпеки, правильно діяти в небезпечних ситуаціях, набути стереотипу поведінки в природі та суспільстві.

Завдання дорослих, педагогів та батьків — не йти шляхом заборон або ховання небезпечних предметів та речей, а в ґрунтовній, цікавій, пояснювальній роботі вчити правильно користуватися ними. Ведучи бесіди (інші форми роботи) з дошкільниками, слід враховувати їх вікові особливості та індивідуальні можливості сприймати, зважати на досвід вихованців. 

ДИТЯЧИЙ ТРАВМАТИЗМ ТА ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА

Термін "травма” походить від латинського слова і в перекладі воно означає тілесне пошкодження при поранені. Пошкодження, які повторювались у певній групі населення називається травматизмом.

   Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей на жаль зустрічаються досить часто. Дитячий травматизм має багато характерних особливостей.

Дитяті травматизми поділяються на:

·        грудний (з моменту народження до 1 року),

·        перед дошкільний (від 1 р. до 3 р.),

·        дошкільний (від 3 р. до 7 р.),

·        шкільний (від 7 р. до 16 р.).

 На першому році життя у дитини швидко розвивається нервова система, формуються нервові рефлекси, і тому вплив навколишнього середовища позначається на роботі кори головного мозку. В цей час дитина старається пізнати навколишній світ і з великою цікавістю хоче познайомитись з усім новим що оточує її. Дитина старається брати все в руки, і все тягне до рота. Тому в дихальні шляхи немовлят часто попадають сторонні предмети, не рідко спостерігаються опіки стравоходу, та органів дихання.

   У дітей від 1 до 3 років розвивається опорно-руховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому віці стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані з падінням дитини.

   У дітей від 3 до 12 років з’являються нові інтереси, формується своє "я”. Допитливість з відсутністю необхідного життєвого досвіду і навичок, невміння реально оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити теж нерідко призводить до нещасних випадків.

   Щоб визначити характер травми та її наслідки важливу роль відіграють і анатомічні особливості дитячого організму шкіра у немовлят дуже ніжна тому її дуже легко поранити і при цьому виникають гнійно-запальні процеси і фурункули, абсцеси та інше, але зате підшкірно-жировий прошарок, навпаки у дітей розвинений     краще і при падінні дітей, оберігає тканини й органи від ушкоджень. М’язи ніжні, кістки еластичні, багаті на воду і містять в собі мало солей. Окістя товще і пластичніше. Тому у дітей швидше загоюються рани, зрощуються переломи кісток, відновлюються діяльність органів значно швидше ніж у дорослих.

   Травматизм поділяють на:

·        побутовий,

·        транспортний,

·        шкільний

·        спортивний,

·        вуличний,

·        вогнепальний,

·        сільськогосподарський,

·        виробничий,

·        родовий травматизм,

·        нещасний випадок на воді,

·        задушення та отруєння.

Профілактика травматизму

Принципи запобігання травматизму побутового різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить все навпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.