Спілкування з дитиною:

1. Демонструйте кращі зразки своєї поведінки, випромі­нюйте добро і любов. Ваш внесок у розвиток дитини безцінний — ваше ставлення до світу знайде відображення у її інтересах, судженнях, цінностях.

2. Якщо ви хочете поговорити з дитиною, присядьте чи нахиліться до рівня дитини, встановіть зоровий контакт; якщо потрібно – покладіть свої руки дитині на плечі, або на спину між лопатками та поставте дитині запитання.

3. Частіше використовуйте "Я-повідомлення",таким чином даючи дітям зрозуміти: їхні поведінку, реакції дорослі обмежують не взагалі, а лише за­раз, і на те є певні причини. Наприклад: "Прошу зараз голосно не розмовляти, бо це заважає ді­тям гратися".

4. Якщо ви побачили, що дитина не зрозуміла вашої пропозиції – попросіть її повторити вашу фразу.

5. При спілкуванні враховуйте вік і досвід цієї дитини, а не свій власний.

6. Говоріть з дитиною спокійним тоном, змінюючи тембр голосу в залежності від обставин.

7. Деяким дітям одну і ту ж фразу потрібно повторити декілька разів.

8. Намагайтеся створювати і підтримувати по­зитивну атмосферу,дбайте про "збереження об­личчя" кожного. Підтримки та захисту потребує насамперед той, кому в цей момент гірше. Тому інколи варто поспівчувати й винуватцеві кон­флікту, підтримати його.

Спілкування з батьками:

1. Під час спілкування з батьками потрібно формувати «Я – повідомлення»:

- якщо я правильно вас зрозуміла, ви хочете, щоб...

- я розумію вашу точку зору, проте...

- мені було б легше спілкуватися з вашою дитиною, якщо б...

- у вашої дитини чудово виходить робити... та треба попрацювати над...

2. Під час спілкування з батьками не потрібно боятися ставити запитання:

- я помітила, що дитина почала...

- я цікавлюся, як вихователь, який працює з вашою дитиною, а не як стороння особа...

- на жаль, без додаткової інформації я не зможу плідно працювати з вашою дитиною.

Спілкування з коллегами:

1. Під час спілкування з колегами з робочих питань не потрібно боятися ставити запитання, оскільки ваш досвід роботи менший за досвід вихователів, і те, що зрозуміло їм, може бути не зрозуміло вам.

2. Вислухавши старшого колегу, відстоюйте свою думку, якщо ви впевнені в своїй правоті.

3. Використовуючи досвід старших колег, не забувайте про власні отримані новітні знання.

Подолання синдрому емоційного вигорання:

Емоційне вигорання – синдром, що розвивається на основі безперервного впливу на людину стресових ситуацій, які призводять до інтелектуальної, душевної та фізичної перевтоми. Це захисна реакція організму на стрес, що виникає, якщо немає способу звільнитися від негативних емоцій.

Три стадії емоційного вигорання:

1.     Легке (3-5 років) – часті перерви в роботі.

2.     Затяжне (5-15 років) – зниження інтересу до роботи, апатія, дратівливість, головний біль, «сон без сновидінь».

3.     Хронічне – сумніви у цінності своєї роботи і життя, прагнення до самотності, психологічні й фізіологічні проблеми (виразка шлунку, депресія).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ

15 способів подолати емоційне вигорання:

1. Визначне причини своєї тривоги. Поговоріть із близькими, проаналізуйте в голос.

2. Плануйте не тільки свій робочий час, а й відпочинок. Встановлюйте пріоритети. Принцип  Ейзенхауера: непотрібні справи – у смітник.

3. Не перебільшуйте свої проблеми. Не робіть із мухи слона! Не все так погано як вам здається.

4. Керуйте своїми емоціями! Заплющте очі. Уявіть берег моря. Руки підніміть угору й розведіть у бік. Відчуйте силу енергії. Складіть руки на животі.

5. Не забувайте хвалити себе!

6. Усміхайтеся, навіть якщо не хочеться (1-1,5 хв)

7. Викиньте з голови думки про свої невдачі. Будьте оптимістом!

8. Робіть гімнастику. Адреналін не накопичується.

9. Улаштовуйте собі свята. Живіть красиво!

10. Умійте відмовляти чемно, але переконливо.

11. Проблем не треба переживати, їх треба вирішувати! Геть – самопожертву й довготерпіння!

12. Вживайте більше вітамінів.